Спецпроект

Зрада у цифрах. Скільки людей зраджує своїм партнерам і хто більше — чоловіки чи жінки?


Благополуччя є однією із Цілей сталого розвитку ООН, і для багатьох людей невід’ємною складовою цього є особисте життя. Розпочинаючи стосунки із кимось, ми, зазвичай покладаємо на них певні очікування (якщо про інше партнери не домовляються, звичайно). Як мінімум, ми хочемо, щоб нам приділяли увагу, були щирими та поважали; ми ж, у свою чергу, готові робити те саме. Та рано чи пізно будь-яка пара переживає кризу: психологічну, фінансову тощо. Життя підкидає нам випробування на міцність, і зрада одного (або двох) партнерів — одне з них. Яка насправді статистика стосовно цього непростого питання, і представники якої статі зраджують частіше?

Якою буває зрада

Зрада — це порушення вірності своєму партнеру. Спільне життя з людиною передбачає спільне будування стосунків, сім’ї, у перспективі — виховання дітей. Тому дуже важливою є впевненість у партнері та у тому, що він не покине свою половину заради когось іншого, хай навіть мимовільного захоплення.

У будь-якому випадку, зрада тягне за собою серйозні психологічні наслідки: це порушення емоційних, побутових, економічних стосунків, психологічна травма партнера, який постраждав, його зачеплені почуття, занижена самооцінка, страждання, депресія, загроза розвалу стосунків.

Люди можуть зраджувати своїм партнерам не стільки через те, що «в іншому місці краще», а тому, що «тут недостатньо добре». Часто людей може розчарувати одноманітне сексуальне життя, конфлікти із партнером, відсутність розуміння, криза середнього віку (обезцінення усього попереднього досвіду). Хтось вважає, що просто «не створений» для моногамних стосунків, а отже, зрада лежить у його природі. Так чи інакше, зрада — це спільна проблема партнерів, а не лише одного із них. Від ідеальних стосунків навряд чи втечуть, для цього повинні бути внутрішні або зовнішні причини.

Психологи розрізняють фізичну та моральну зраду. Справа у тому, що деякі люди сприймають як зраду саме статеві стосунки партнера з іншими, у той час, як поцілунок, наприклад, не розглядається як причина для конфлікту. Інші ж вважають, що зрадою є навіть прогулянка чи інтимні розмови з іншою людиною. Кожен визначає зраду по-своєму і самостійно вирішує, як переживати такий досвід. Деяким парам вдається обговорити ситуацію і продовжити будувати стосунки, закривши очі на те, що хтось із них «оступився». Втім, у багатьох не виходить пробачити зраду партнеру, у такому випадку стосунки підходять до логічного завершення.

Антрополог Хелен Фішер вважає, що всі люди схильні до зради (з точки зору еволюції). Справа у тому, що ми можемо закохатися у одну людину, але при цьому хотіти інтимних стосунків з іншою, і це не викличе жодних протиріч на нейробіологічному рівні.

Дисонанс зазвичай виникає на підґрунті суспільної моралі. Моногамія ж наче вважається соціальною нормою, але, з іншого боку, — люди самі ці норми і придумують. Сучасний етап розвитку людства (із жіночою емансипацією та сексуальною революцією) дає більше підстав для адюльтеру (подружньої зради).

Хто кому зраджує

В каком возрасте мужчины и женщины чаще всего изменяют: выводы ученых

Думки стосовно того, хто кому більше зраджує, чоловіки чи жінки, розходяться. Проте за даними General Social Survey, чоловіки, все-таки, грішать цим більше: 20% чоловіків та 13% жінок зізналися, що мали інтимні стосунки з іншими людьми під час перебування у шлюбі.

Показники також відрізняються для різних вікових груп. Наприклад, заміжні жінки віком від 18 до 29 років зраджують більше, ніж чоловіки у такому ж віці (11% проти 10%). У середньому віці імовірність подружньої зради зростає для представників обох статей. У 60-70 років 26% чоловіків зраджують своїм дружинам, а у жінок цей показник становить лише 16%.

Дослідження навіть проаналізувало показники 1990-х років: тоді чоловіки також були більш схильні до зради. І найбільше вони зраджували у віці між 50 та 59 роками  (31%), а жінки найчастіше у віці 40 — 49 років. Вже у 2009 чоловіки почали найбільше зраджувати після 60 років, а жінки — після 50.

Ще одне опитування провів академічний блог Truth About Deception, у якому взяли участь 61,901 жінка та 31,238 чоловіків. Результати показали, що 67,3% чоловіків вказали, що зраджували своїм партнеркам більше ніж один раз; для порівняння — у цьому зізнались 53,5% жінок. А от 39,2% чоловіків «пожалілися», що, врешті-решт, їх зловили на зраді. У жінок ситуація дещо краща — їх «спалили» лише у 48% випадків.

Тим не менш,  Теммі Нельсон, автор робіт із психології та сексології, вважає, що неможливо точно визначити, хто зраджує більше. Але те, що жінки краще приховують свої інтриги, — це факт. Традиційно жінок суворіше карали за зраду: вони втрачали фінансові можливості, ризикували втратою дітей, а у деяких країнах могли навіть хвилюватися про своє життя. Тому вони стали більш «витончено» приховувати побічний інтерес.

Цікаво, що у США тенденції до зради варіюються для різних етнічних груп. Зокрема, темношкірі частіше зраджують своїм партнерам (22%), порівняно із білим населенням (16%) та латиноамериканцями (13%).

78% чоловіків вважають, що зрада — це неправильно. Так само думають 84% жінок. При цьому 92% чоловіків вважають, що до зради їх підштовхнули емоційні потреби, а не прямий потяг до сторонньої людини. Зрада не завжди означає незадоволення власним шлюбом, оскільки 52% чоловіків вважали його успішним, як і 34% жінок, що зраджували.

А от цікаво, що 50% чоловіків стверджують, що змогли б пробачити жінці зраду із представницею тієї ж статі, але лише 22% нормально віднеслися би до зради з чоловіком. У свою чергу, тільки 21% жінок пробачили би чоловікові зраду з чоловіком, але з жінкою — вже 28%.

Зрада — це не обов’язково наслідок проблем іншого партнера. Часто людина настільки незадоволена власною персоною, переживає особисту кризу чи просто «заплутується» у житті, що починає шукати емоції та нові сенси десь «по інший бік стосунків». Чуже та ще нерозвідане завжди манить людину — це природня натура. Проте слід пам’ятати про те, що стосунки — це ще й відповідальність як перед партнером, так і перед собою: за власний вибір. Чи варте мимовільне захоплення порушення власних принципів чи приниження гідності?

 

Подписывайтесь на нас в Facebook!

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.