Спецпроект

Усе що вам необхідно знати про «марші рівності»: хто, навіщо і як все пройшло в Україні та світі у 2019?


Ми впевнено рухаємося до прийняття «нетрадиційного» як «нормального». Так, дискримінація все ще існує: на робочих місцях, у навчальних закладах, на вулицях. Але представники меншин впевнені: прайд-паради — це символ поваги, сприйняття, толерантності. Їх проведення завжди викликає неоднозначну реакцію суспільства, проте точно привертає увагу і знаходить прихильників.

23 червня у Києві пройшов Марш рівності на підтримку прав ЛГБТ-спільноти. Найцікавіші моменти, цілі маршу та прагнення учасників.

Що це таке

Традиційно по всьому світу червень є місяцем прайдів: люди проводять марші, публічні дискусії та фестивалі, які розповідають про проблеми ЛГБТ-спільноти. Подібні заходи відбуваються у більш ніж 50 країнах світу. Гей-прайд (англ. gay pride — гордість геїв) — демонстрація солідарності з представниками ЛГБТ-спільноти. Його проводять, аби показати суспільству, що таких людей багато, усі вони прагнуть і заслуговують на рівність, любов, гідність. Учасники виступають проти дискримінації на сексуальному та гендерному підґрунті. В Україні у цьому контексті часто використовують риторику «маршу рівності» аби довести, що це не лише «про геїв та лесбіянок», а й про недискримінацію у цілому, можливість любити того, кого хочеться.

Гей-паради проходять у вигляді маршів або заходів фестивального типу: усі вони спрямовані на підкреслення соціальної значимості проблем ЛГБТ-суспільства та рівності.

Історія бере початок у 60-х роках минулого століття у США. Тоді населення ставилося до ЛГБТ-меншин, у більшості, негативно, за гомосексуальну орієнтацію могли притягнути до відповідальності: піддавали лоботомії, кастрації або позбавляли свободи. 28 червня 1968 року в одному з Нью-йоркських барів провели один із таких рейдів (до речі, цей бар Stonewall Inn тепер є національною пам’яткою). Тоді силовики зайшли до бару і почали затримувати геїв, лесбіянок та трансгендерів. Відвідувачі почали сутичку із поліцією, яка переросла у масові заворушення. На річницю цих подій у Нью-Йорку пройшов перший ЛГБТ-прайд, де взяли участь люди, незгодні з діями силовиків. Так у США зародилася традиція відзначати річницю «Стоунвольського повстання», яка згодом поширилася по всьому світу.

Всесвітній прайд-парад

WorldPride — це подія, що організовується міжнародним об’єднанням InterPride. Вона допомагає геям, лесбіянкам, бісексуалам та трансгендерам звернути увагу міжнародної спільноти на свої проблеми через культурні заходи. По суті, це просто величезний гей-парад, у якому беруть участь люди з різних країн. Перший Всесвітній прайд-парад пройшов у Римі в 2000 році, у 2006 — в Єрусалимі, у 2012 — у Лондоні, у 2014 — у Торонто. Місто, яке прийматиме наступний Всесвітній прайд-парад, вибирається учасниками щорічної конференції InterPrife.

ЛГБТ-прайди в Україні

Цього року в Україні провели восьмий КиївПрайд (КиївПрайд — це громадська організація, за підтримки якої відбуваються Марші рівності). Тематикою заходу стали «Свобода. Єдність. Боротьба», а головним гаслом — «Наша традиція — це свобода!»
Мета таких парадів — досягнення повного дотримання прав людини для спільноти ЛГБТ+ в Україні, формування поваги до цих прав у суспільстві і підвищення видимості та участі ЛГБТ+ у громадських процесах. Учасники та прихильники парадів вважають, що свобода —це цінність, можливість бути собою, не боятися жити повним життям. Вони впевнені, що свобода неможлива без щоденної боротьби, адже свобода — це, перш за все, дії. Вона є процесом, у якому суспільство повинно колективно відстоювати права людини, тому свобода є неможливою без єдності.
Кожного року радикальні та консервативні організації приділяють особливо пильну увагу КиївПрайду, намагаючись його зірвати. У 2012 році вони заблокували рух Маршу, у 2013 голова Київської держадміністрації назвав його «знущанням над киянами», у 2014 правоохоронні та адміністративні органи взагалі виступили проти його проведення. У 2015 проведення Маршу рівності вже охороняли 2000 силовиків, хоча деякі з них і отримали травми через напади противників. У 2016 році кількість правоохоронців на параді вже було більше 6000. 2017 рік також запам’ятався сутичками активістів та праворадикалів, хоча й став наймасштабнішим за історію його проведення — участь взяли близько 4000 людей. У 2018 році до параду навіть приєднались українські та зарубіжні політики: народні депутати, міністри, посли іноземних держав. А ще минулого року Марш підтримали агентства ООН.
Цього року народний депутат Ігор Мосійчук подав позов у суд на Київміськадміністрацію, вимагаючи заборонити проведення КиївПрайду. Праворадикальні організації, як і зазвичай, теж не підтримали його проведення і запланували власні контракції.
Оксана Покальчук, директорка Amnesty International Ukraine, пояснює:
Прайд — це можливість побачити реальних людей, які належать до ЛГБТ+ спільноти. Марші рівності поступово підвищують видимість людей з гомосексуальною орієнтацією, і прайд як ключова подія дуже поступово змінює суспільство
Організатори відмічають, що за останні кілька років комунікація з українською поліцією налагодилась, і зараз правоохоронці здійснюють усі заходи, аби зробити КиївПрайд безпечною подією. Цього року до Маршу приєдналось більше 30 військових, які відносять себе до ЛГБТ+ суспільства. В армії достатньо гомофобів, тому представникам нетрадиційної орієнтації доводиться нелегко: часто вони її просто приховують. Сподіваємося, що українці воюватимуть не лише за свободу від війни та окупантів, а й за свободу від упереджень та стереотипів.
Тим не менше, цього року учасники акції протесту проти Маршу рівності таки відзначились — вони збирались пронести розфасовані фекалії… Проти них вночі перед маршем організували спецоперацію: силовики затримали автобус із 200-ми «снарядами». Протестувальники готувалися до акції у лабораторії і розібрали чотири біотуалети, аби отримати біоматеріал.

США

Порівняно з 60-ими роками минулого століття, звісно, ситуація суттєво змінилася. Тут все ще живе багато противників ЛГБТ, особливо у південних штатах. Проте за останні роки американці прийняли три федеральні закони на захист прав представників ЛГБТ та їхню свободу самовираження. Адміністрація колишнього президента Обами призначила рекордну кількість представників ЛГБТ на державні посади (одного губернатора, кількох суддів, дипломатів та керівників Пентагону). Тільки у федеральному уряді США таких призначень — 250. Прайд-паради проводяться у великих містах, а в американській столиці на них виходять мільйони людей. На час проведення маршів міська адміністрація навіть перекриває рух транспорту у деяких районах.

Канада

Кожного року тут проходять прайд-паради по всій країні. Коли у 2014 році Торонто приймало WorldPride, захід заохотив більше 1 мільйона учасників. Джастін Трюдо, прем’єр-міністр Канади, особисто підняв прапор ЛГБТ-спільноти напроти федерального парламенту і публічно пообіцяв взяти участь у параді. Він навіть почав свою передвиборну кампанію (влітку 2015-го) із прайд-параду у Ванкувері. Серед канадських високопосадовців також є відкриті представники сексуальних меншин. Одностатеві стосунки декриміналізували тут у 1969 році, у 1992 році геям та лесбіянкам дозволили служити в армії, а в 2005 — дозволили гомосексуальні шлюби і дали право на усиновлення.

Австралія

Sydney Mardi Gras —це фестиваль ЛГБТ-культури, який проходить у лютому-березні кожного року. Прем’єр-міністр Австралії Малколм Тернбулл став першим главою уряду, який відвідав 38-ий фестиваль. Він також виступає за проведення референдуму про одностатеві шлюби. А однією із передвиборних обіцянок голови Партії лейбористів було законодавче визнання одностатевих шлюбів протягом 100 днів після перемоги на виборах. Сіднейський Марді-гра включає у себе спортивні змагання, пляжні вечірки, лекції, кінофестивалі, сам прайд-парад та тематичну вечірку. Фестиваль навіть транслюється національним телебаченням.

Бельгія

Кожного травня у бельгійській столиці проходить маніфестація представників нетрадиційних сексуальних орієнтацій. Парад проходить в історичній частині Брюсселя, тому завжди привертає увагу місцевих та туристів, частина з яких дотримуються традиційних канонів. Хоча у Бельгії ставлення до таких заходів є, у більшості, толерантним і відображає європейські цінності поваги до прав людини та толерантності.

Франція

У Парижі прайд-парад проходить наприкінці червня. Він називається Marche де Fiertes і включає масову ходу, вечірки, дискотеки, збираючи до півмільйона людей. У контексті захисту ЛГБТ-спільнот Франція є однією з найбільш ліберальних країн. Одностатеві стосунки тут декриміналізовані ще з 1791 року (!), а з 1985 —заборонена дискримінація за ознакою сексуальної орієнтації. З 2013 році одностатеві французи можуть вступати у шлюб та усиновлювати дітей. Це стало можливим завдяки президенту Франсуа Олланду, який вважав, що легалізація одностатевих шлюбів — один із найважливіших пунктів програми соціальних реформ. Католицька церква виступає категорично проти таких законів, а от близько 60% населення Франції підтримує легалізацію одностатевих шлюбів.

Подписывайтесь на нас в Facebook!

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.