Спецпроект

Що таке «емоційний інтелект» і як його розвивати? Уривок із книги Деніела Ґоулмана «Емоційний інтелект лідера»


Нещодавно відбулася зміна в оцінці здібностей професіонала і лідера з IQ (Intelligence Quotient) до EI (Emotional Intelligence) – емоційного інтелекту. Заснував цю концепцію Деніел Ґоулман – психолог, колумніст, фахівець із вивчення емоційного інтелекту, двічі номінований на здобуття Пулітцерівської премії за журналістські тексти для Times. Його книга «Емоційний інтелект» стала безперечним психологічним бестселером останніх десятиліть. «Емоційний інтелект лідера» – розширене видання, написане у співавторстві із Річардом Бояцісом та Енном Маккі, яке містить дані нових експериментів і збільшує значення емоційного інтелекту для бізнесу та лідерства. Разом із видавництовом «Наш Формат» ми підготували короткий гайд, що таке емоційний інтелект, у чому його роль для лідера, і ділимось із вами найцікавішими уривками та цитатами з книги. 

Що таке емоційний інтелект?

Емоці́йний інтеле́кт (EI) (англ. Emotional Intelligence) — група ментальних здібностей, які беруть участь в усвідомленні та розумінні власних емоцій і емоцій оточуючих. Люди із високим рівнем емоційного інтелекту добре розуміють свої емоції і почуття інших людей, можуть ефективно керувати своєю емоційною сферою, і тому у суспільстві їхня поведінка більш адаптивна, і вони легше досягають своїх цілей у взаємодії з оточуючими. У нього є чотири складові: самосвідомість, самокерування, соціальна свідомість і керування взаєминами.

Емоційний інтелект + лідерство 

Коли ми намагаємось пояснити, що робить людину видатним лідером, чому так ефективно працюємо, то говоримо про стратегію, бачення або сильні ідеї. Але реальність значно примітивніша: виключно лідери працюють із емоціями. Лідери завжди мали головну емоційну роль. Первісні лідери людства — вожді племені або шамани — посідали своє місце переважно завдяки тому, що їхнє керування було привабливим з емоційної точки зору. Упродовж усієї історії у різних культурах лідери будь-яких людських об’єднань були тими особами, у кого всі шукали розради та пояснень у періоди нестабільності чи загрози, або коли треба було виконати якусь роботу. Лідер виступає емоційним провідником групи.

Послідовники часто шукають у лідерах зв’язок через емоційну підтримку — іншими словами, співпереживання. Лідерство різних рівнів охоплює цей «примітивний» бік. Практика показує, що успіх або провал організації значною мірою залежить від успіху лідера із «примітивним» завданням. І тут вирішальну роль відіграє рівень емоційного інтелекту самого лідера: як лідер дає раду із собою та зі своїми взаєминами. 

Обдарований лідер — це той, у кого однаково задіяні і серце, і голова, тобто почуття і думки. Утім самим лише інтелектом у лідери не проб’єшся; свій образ лідер створює за допомогою мотивації, спрямування, натхнення, уміння слухати й переконувати — і, найважливіше, створення резонансу (емоційної реакції інших на його слова та дії).

Нейронні системи, відповідальні за інтелект і емоції, діють окремо, але вони мають міцно переплетені зв’язки. Ці механізми мозку, які пов’язують думки і почуття, створюють неврологічну основу примітивного лідерства. І попри велику роль, яку бізнесова культура надає інтелекту, позбавленому емоцій, наші емоції, у прямому сенсі, сильніші за інтелект. У надзвичайних ситуаціях саме наші емоційні центри — лімбічна система — керують рештою мозку.

Головні завдання лідера — уміння викликати завзятість, оптимізм і пристрасть до роботи, а також налаштувати атмосферу співпраці і довіри. Кожна із чотирьох основ емоційного інтелекту — самосвідомість, самокерування, соціальна свідомість і керування взаєминами — додає свій набір важливих навичок резонансному лідеру. Без усвідомлення своїх емоцій ми погано ними керуватимемо і не зрозуміємо їх в інших. Самосвідомість також відіграє не останню роль у співпереживанні або відчутті того, як інші сприймають ситуацію: якщо людина постійно не усвідомлює своїх почуттів, то вона нечутлива до почуттів інших. Соціальна свідомість — а, конкретно, співпереживання — допомагає з наступним кроком у примітивному завданні лідера: створенні резонансу. Так само лідери, яким бракує співпереживання, несвідомо будуть не на одній хвилі з іншими, а отже, говоритимуть і робитимуть те, що спричинить негативні реакції. І, нарешті, коли лідер розуміє свої погляди і цінності, а також може сприймати емоції групи, його навички керування взаєминами можуть спричинити резонанс.

Лидерські стилі

У книзі “Емоційний інтелект лідера” автори перераховують різниі стилі лідерства, виокремлюючи їхні ключові функції та характер, переваги та недоліки.

Ідейні лідери формулюють не лише пункт призначення для команди, а й спосіб туди дістатись. Так лідер дає людям простір для нових ідей, експериментів та обґрунтованого ризику. Знання того, якою є загальна картина і як у неї вписується їхня робота, дає людям відчуття ясності; вони розуміють, що від них очікують. Усвідомлення того, що всі працюють для досягнення спільної мети, розвиває у людях відданість: вони пишаються, що належать до такої організації.

Наставники допомагають людям виявити їхні унікальні сильні якості, а також і хиби, які можуть вплинути на їхні особисті й кар’єрні плани. Лідери-наставники заохочують своїх співробітників встановлювати цілі на перспективу і допомагають їм розробити чіткий план для досягнення цих цілей; водночас, вони відкрито визначають межу відповідальності лідера та роль самого співробітника. Люди тяжіють до тих аспектів роботи, які їм найбільше подобаються, які найтісніше пов’язані з їхніми мріями, переконаннями та прагненнями. Створюючи зв’язок між щоденною роботою людини та цими її перспективними цілями, лідери-наставники підтримують мотивацію. Тільки близьке, особисте знайомство із підлеглими допоможе лідерам створити цей зв’язок.

Приязний стиль — навичка співпраці у дії. Таких лідерів найбільше турбує налаштування гармонії та заохочення дружніх взаємин, розвиток стосунків, які сприяють розширенню зв’язків із людьми, яких вони ведуть за собою. Приязні лідери цінують спільний відпочинок із співробітниками, адже саме тоді можна створити такий собі резервуар позитивних емоцій і використати його за напружених часів. Лідери, виявляючи приязність, ставлять емоційні потреби співробітників вище за робочі завдання. Саме тому емпатія — здатність відчувати емоції, потреби інших, розуміти їхні погляди — ще одна важлива навичка цього стилю.

Демократичний стиль заснований на тріаді навичок емоційного інтелекту: командній роботі і співпраці, врегулюванні конфліктів та впливу. Найкращі у спілкуванні ті, хто вміє слухати: слухання — головна сила демократичного лідера. Такий лідер дає зрозуміти, що він справді хоче почути думки своїх підлеглих і що завжди може вислухати. Лідери-демократи — це справжні командні гравці, які позиціонують себе як члени команди всевладного начальника. Вони знають, як загасити конфлікт і створити відчуття гармонії — наприклад, примирити незгодних у команді.

Дані показують, що дуже часто радикальний стиль отруює атмосферу на робочому місці, особливо, через емоційну шкоду, яка виникає, коли лідер спирається на нього надто часто. По суті, дилема радикального стилю така: що сильніше ви тиснете на людей, вимагаючи результату, то більше тривоги ви спричиняєте. Хоча помірний тиск допоможе розворушити людей — наприклад, завдання встигнути до дедлайну, — постійний високий тиск виснажує. Коли люди відходять від прагнення втілити омріяну ідею в життя, до гри вступають чисті інстинкти виживання. Тиск стримує нестандартне мислення. Хоча вимоги радикалів виконують — і короткотривалі цілі реалізують, — люди не покажуть справжнього можливого рівня роботи.

Через нечасту похвалу і щедру критику підлеглих командний стиль руйнує дух людей, їхню гордість і задоволення від роботи — саме те, що мотивує найефективніших працівників. Цей стиль виводить з ладу важливий інструмент, який потрібен усім лідерам: здатність давати людям відчуття того, що їхня робота є частиною великої спільної місії. Замість цього люди менш віддані роботі, навіть, дещо відсторонені, постійно запитують себе про своє місце в організації. Та яке значення все це має?

Що ширший арсенал навичок емоційного інтелекту має лідер, то більш ефективно він працює, адже це означає, що лідер достатньо гнучкий, щоб упоратись із широким спектром вимог, які висувають до керівника організації. Кожен стиль керування має в основі різні навички емоційного інтелекту; найкращі лідери можуть використовувати правильний підхід у правильний момент і переключатися з одного на інший, коли треба. Лідери, яким бракує потрібних навичок, мають вужчий арсенал і часто застрягають в одному стилі, що підходить не до всіх ситуацій.
Подписывайтесь на нас в Facebook!

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.