Спецпроект

Маніфест доброчесності. За/проти списування і в яких країнах через це позбавляють диплому


Якісна освіта — це «основа основ» будь-якого суспільства і його добробут, оскільки вона формує світогляд, цінності, призму сприйняття світу. Крім цього, освіта є однією із Цілей сталого розвитку ООН, досягнення якої прагнуть представники усіх категорій суспільства. Однак для учнів та студентів залишається спільним: навіть при високому рівні освіти, іноді хочеться полегшити собі життя і зменшити навантаження. Зізнавайтеся, хто жодного разу не намагався списати на контрольній роботі/тесті/екзамені? Не завжди ці спроби бувають успішними, але іноді прямо таки рятують. Трішки хитрощів і винахідливості — і викладач ставить омріяну оцінку.

Основний параметр списування — зробити все тихо і непомітно. Проте іноді студентів можуть і «підловити» на цьому занятті, ось тоді доведеться викручуватися інакше. Ми знаємо, як ставляться до списування вчителі та викладачі українських навчальних закладів: у всіх до цього власний підхід. А як це сприймається за кордоном, у країнах із суворішими вимогами до навчання та дисципліною?

Алжир

Випускники алжирських шкіл здають екзамени наприкінці червня. Для того, аби не допустити списування, представники уряду відключають як мобільний, так і провідний Інтернет по всій країні за годину до початку шкільних екзаменів. Міністр освіти Нурія Бенгебріт зазначила, що доступ до Facebook також блокують по країні на час проведення екзаменів. Вона вважає, що це вимушена міра, оскільки багато екзаменаційних питань потрапляють в Інтернет. Схожі міри застосовують в Індії, Іраку та Ефіопії. Узбекистан, до речі, став першою країною, яка у 2014 році заблокувала доступ до Інтернету під час екзаменів.

США

Для вступу на перший курс університетів і коледжів всі, без виключення, американські випускники здають стандартизовані тести. Бали, які вони набирають із кожного предмету, переносяться на «особистий рахунок» абітурієнта, який направляється в обраний ним ВНЗ. Тести проводяться шість разів на рік, тому їх можна перескладати, якщо результати не влаштовують. За списування учнів та студентів просто можуть не допустити до наступного екзамену. Самі методи списування у США приймають найрізноманітніші форми — від цілих сайтів-шпаргалок до медичних препаратів, що стимулюють мозкову активність. Часто викладачі приймають роботи лише через завантаження на спеціальному сайті, який автоматично перевіряє, чи не списав студент роботу з Інтернету.

Зокрема, один із найбільш резонансних випадків стався у 2012 році у Гарвардському університеті: тоді одразу 125 людей з одного курсу упіймали на списування при складанні фінального екзамену. Більше половини з них були позбавлені можливості відвідувати заняття на 2-4 семестри, 60 студентів відрахували, а деяких покарали випробовувальним терміном.

Норвегія

Тут сама система намагається «обманути» студентів, а не навпаки. Учням молодших класів та студентам цієї країни видають навчальні ноутбуки із встановленими шпигунськими програмами. У такий спосіб викладачі віддалено контролюють, як їхні студенти живуть, причому, у прямому смислі. Тих, кого ловлять на списуванні, можуть відрахувати і на рік позбавити можливості здавати вступні екзамени до різних ВНЗ країни.

Китай

Тут одні із найсуворіших правил стосовно списування: за використання шпаргалок можна отримати реальне кримінальне покарання. Вступні екзамени у ВНЗ у Китаї називаються гакао і вважаються найбільш жорсткими з-поміж усіх інших. З 1952 року перерву у складанні цих екзаменів робили лише одного разу (під час культурної революції). Провал при складанні гакао фактично гарантує пожиттєву роботу на низьких посадах, не говорячи вже про суспільний осуд. Аудиторії, у яких проходять екзамени, знаходяться від суворим контролем: студенти проходять перевірку на металодетекторах. Система настільки точна, що у деяких школах навіть заборонили дівчатам одягати спідню білизну із металевими кісточками. А у провінції Хенань навіть підняли у повітря безпілотник, який сканує радіочастоти, аби ловити тих, хто користується мобільною мережею. Але у 2016 році китайська влада ввела ще жорсткіші рамки: тим, хто намагатиметься списати, може загрожувати до семи років обмеження свободи. Крім цього, вони не зможуть здавати інші державні екзамени протягом трьох років.

Чому ми взагалі списуємо?

Відповідь на це запитання може бути максимально простою: тому що можемо. Це — сума усіх причин, які між собою дотичні.

  • Люди завжди прагнуть уникати зайвих зусиль. Списування — це економія часу та сил (от хіба не нервів);
  • Якщо не списуєш ти, списують інші. Мотивація до навчання втрачається, якщо ти бачиш, що зусиль докладаєш набагато більше, ніж інші, а результати отримуєте однакові;
  • Занадто великий об’єм складної інформації. Тонни теоретичних знань, які необхідно вмістити у голову, часто у ній просто не вкладаються. Тим більше, зважаючи на те, що, принаймні українським студентам, більше потрібна практика, а не теорія, у зазубрювання останньої вони сенсу не бачать;
  • Система освіти (зокрема, вітчизняна) цінує дипломи більше, ніж сам процес навчання. А для того, щоб їх отримати, потрібно добре здати екзамени. У свою чергу, щоб добре їх здати, потрібно вивчити те, що хоче почути викладач і не обов’язково повинно тебе цікавити або бути твоєю особистою думкою.

«За» і «проти» списування

  • Списування вчить обманювати, хай навіть у такій стриманій формі. Як і інші шкідливі звички (наприклад, куріння) списування стає звичним: з ним комфортно, а відмовитись складно;
  • Шпаргалки не вчать мислити самостійно. Розвиток оригінального мислення, пошук нестандартних шляхів вирішення — все це результат самостійної роботи над будь-яким завданням;
  • Створюється підміна поняття перевірки своїх знань. Коли людина списує, вона навряд чи напише те, що могла би сказати усно та пояснити своїми словами, як результат – ілюзія власної успішності;
  • Бездумність. При списуванні люди схильні робити набагато більше машинальних помилок, оскільки інформацію копіюють якомога швидше та зазвичай в «екстрених» умовах. Крім цього, мало що залишається у голові після того, як ми здаємо роботу.

Тим не менше, списування може навчити студента шукати вихід із критичної ситуації. Різноманітні форми шпаргалок, методи списування і «сліпе набирання тексту під партою» — у хід йде все, що може допомогти якомога швидше закінчити роботу. Щоправда, викид адреналіну при цьому забезпечений.

Допоміжні проекти

У кожного навчального закладу є свій етичний кодекс: правила та принципи, якими керуються викладачі і студенти під час робочого процесу. Усе це входить до поняття академічної доброчесності, що передбачає, зокрема, об’єктивне оцінювання і самостійне виконання завдань. Відповідно, плагіат, списування, несанкціоноване використання чужих напрацювань є неприйнятним і ніяк не толерується. В Україні діє проект Сприяння академічній доброчесності (SAIUP project), започаткований Американськими радами з освіти за участі Міністерства освіти і науки України. Він охоплює 10 українських університеті: Донецький національний університет у Вінниці, Запорізький національний університет, Ізмаїльський державний гуманітарний університет, Інститут міжнародних відносин Київського національного університету ім. Т. Г. Шевченка, Луцький національний технічний університет, Одеський національний університет ім. І. І. Мечникова, Сумський державний університет, Тернопільський державний медичний університет, Тернопільський національний економічний університет, Харківський національний університет ім. В. Н.Каразіна. У рамках цього проекту викладачі та студенти отримують практичні знання про основні поняття академічної доброчесності та вчаться впроваджувати головні принципи у своїх ВНЗ.

Кажуть: «те, що викладачі називають списуванням, студенти називають командною роботою». Та все ж таки, краще працювати у команді лише із самим собою — і надійніше, і результат буде ефективнішим.

Подписывайтесь на нас в Facebook!

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.