Спецпроект

По той бік Інтернету. Що таке даркнет і як потрапити на форуми злочинності?


Ми вже звикли до того, що всесвітня павутина дає нам безмежні можливості для розваг, роботи чи навчання. Проте варто знати, що це не єдина Інтернет-мережа; під її «поверхнею» приховується «темний бік», де можна займатися усім, що у реальному житті суворо карається законом. Мир і правосуддя — одна із Цілей сталого розвитку ООН, проте користувачам даркнету вдається її обходити. Тут поширюють конфіденційні файли, діляться злочинними схемами і замовляють вбивства. Що там ще можна знайти, хто там сидить і як взагалі туди потрапити?

Що таке даркнет

Результат пошуку зображень за запитом

Прообраз даркнету з’явився одночасно із мережею ARPANet, яка з часом еволюціонувала до сучасного Інтернету. Першочергово вона була розроблена з метою безпеки Військовими силами США для приховування  інформації про воєнні структури та їхні розташування. Вперше термін застосувався у 1970 році, коли необхідно було означити ізольовані мережі Інтернету, які могли отримувати дані зі своєї мережі, але не відповідали на зовнішні запити. Ширше термін почав застосовуватися у 2002 році, коли програмісти Microsoft опублікували роботу, яка описувала принципи роботи даркнету.

Зайти у даркнет за допомогою звичайного браузера типу Safari або Chrome неможливо: для таких цілей існують спеціальні браузери (найпопулярніший з них — Tor, на який, якраз, посилання в Інтернеті знайти можна). Технології шифрування таких браузерів  дозволяють приховати особистість користувача і підмінити ІР-адресу, а ще — приховати будь-який сайт від сторонніх очей поза мережею. Tor дозволяє обходити будь-яке блокування; наприклад, якщо в Україні заборонені деякі соцмережі, то для нього цих обмежень не існує. Єдине, що варто пам’ятати, якщо у вас повільний Інтернет, то у даркнеті він буде працювати ще повільніше.

Результат пошуку зображень за запитом

 

Мережі даркнету є децентралізованими, тобто не контролюються кимось одним; що забезпечує певну свободу дій користувачам. З’єднання тут встановлюються між довіреними вузлами (friend-to-friend «друг до друга» за допомогою застосування особливих портів та протоколів.

По суті, даркнет — це просто нелегальний Інтернет, який існує на базі основного, але використовує виключно захищені проксі-сервери та інтернет-з’єднання, аби неможливо було відслідковувати користувачів та адреси сайтів. Його алгоритм роботи схожий на звичайний: там існують свої пошукові системи, сайти з новинами, соцмережі та онлайн-магазини.

Важливо відрізняти даркнет від deep web («глибокого Інтернету»). Останній — це ресурси, які не індексуються, тобто до них не надається доступ через пошукові системи. До таких сайтів відносяться державні бази даних, бібліотеки, архіви тощо. Їх не можна відшукати через те, що сервери не мають публікації і доступні лише обмеженому колу користувачів (наприклад, за допомогою паролю або реєстрації). А даркнет —це  навмисно приховане Інтернет-з’єднання, яке стає доступним лише через систему проксі-серверів і вимагає спеціального програмного забезпечення.

Сравнение Surface Web, Deepweb и Darknet

Як потрапити у даркнет

Доступ до мережі відкритий для кожного, але потребує встановлення спеціалізованого програмного забезпечення. Перед тим, як зайти у даркнет, треба встановити спеціальний браузер, який використовує анонімні з’єднання (найпопулярніший серед них — Tor, але скачувати його треба лише на офіційному сайті). Сайти і посилання даркнету не схожі на звичайні домени, які використовуються в Інтернеті. Домен тіньової мережі виглядає як випадкова генерація символів і на домені .onion.

Працювати краще через надійний VPN, оскільки інтернет-провайдери і правоохоронні органи відслідковують тих, хто заходить у даркнет через Tor. А так реально ІР-адреса буде прихована, як і місцезнаходження. Для авторизації у мережі не використовуються особисті дані, тобто логін і пароль мають складатися з випадкового набору знаків і ніяк не вказувати на особистість користувача.

В яких цілях використовують даркнет

Найчастіше тіньовий Інтернет використовують військові, урядові або правоохоронні організації — їм він потрібен для збереження конфіденційності місцезнаходження та інформації. Крім цього, даркнет популярний серед журналістів, блогерів, активістів чи громадських діячів, які бояться політичного переслідування, але все одно хочуть ділитися сенсаційними політичними свідченнями. Особливо популярним є даркнет у країнах із суворою цензурою та тоталітарним режимом. Дуже часто тіньовим Інтернетом користуються люди, які ведуть нелегальний бізнес (продають наркотики, зброю, розповсюджують порнографію, торгують людьми, планують та обговорюють схеми злочинів). Тому треба бути готовим до того, що при вході у даркнет деякі файли можуть тебе шокувати.

Підключення до даркнету може бути використано задля:

  • забезпечення недоторканості особистого життя;
  • захисту від тоталітарних систем управління;
  • розповсюдження файлів, захищених авторськими правами;
  • технологічних, фінансових злочинів (що, власне, і займає найбільше простору).

Біткоїн, до речі, вже давно став основною валютою даркнету, оскільки вона підтримує анонімність користувачів і є зручною для внутрішніх транзакцій.

У даркнеті містяться сотні хакерських сайтів та ресурсів з нелегальними товарами і послугами. Тут можна за лічені хвилини купити підробні документи, державні номери машин, замовити атаку на сервер або копію чужої SIM-карти. Незалежно від того, який злочин ти захочеш скоїти, тут завжди знайдуться люди, готові допомогти 🙂 Тут також є ресурси заборонених організацій (націоналістичних, неонацистських, терористичних). Увесь цей контент активно обговорюється учасниками на форумах, вони діляться досвідом і дають поради. Наприклад, можна знайти детальну фотоінструкцію для того, щоб зламати замок на будь-яких дверях.

Насправді, крім нелегальних ресурсів, там містяться і сайти, які втратили свою популярність — наприклад, бібліотеки і трекери. У даркнеті є анонімні сервіси для питань та відповідей (Hidden Answers), ігрові портали, літературний журнал Torist.

До речі, уряди різних країн по-різному намагаються усунути доступ громадян до даркнету. Наприклад, у Китаї працює система «Золотий щит», яка блокує доступ до більшості ресурсів, а також до нових вузлів мережі Tor. От тільки проксі та VPN вирішують таку проблему: їх влада не заборонить, бо на VPN будуються усі зовнішні комунікації бізнесу. Зовсім не пощастило Північній Кореї: даркнет її жителям повністю недоступний, вихід до Інтернету можна отримати з дозволу Кім Чен Іна. Вхід у кімнати, де розташовані комп’ютери, підключені до Інтернету, здійснюється за перепустками.

Тим не менше, далеко не все у даркнеті є нелегальним. Наприклад, автор ресурсу The Next Web Емілі Уілсон поділилася найбільш незвичайними речима, які знайшла на просторах цифрового андеграунду: тут і книжки по орігамі, і нелегальні папуги, і слайдшоу з котиками. Tor Kittenz.

Результат пошуку зображень за запитом

Небезпека даркнету

При підключенні до даркнету існує доволі багато ризиків для твого комп’ютеру і особи в цілому. Зокрема, відкриваючи Tor, ти робиш свій ПК частиною мережі Onion, за рахунок чого можна стати співучасником серйозних злочинів, які здійснюють хакери. Комп’ютер може почати гальмувати через те, що хтось почне на ньому майнити криптовалюту. Існують навіть інструменти, які дозволяють експлуатувати потужності твого комп’ютеру, коли браузер вже закритий (залишається невидиме вікно).

Деякі сторінки у даркнеті можуть пропадати на деякий час із зони доступу або взагалі зникати назавжди. А завантажувати файли звідти взагалі не радимо, особливо документи для Word та Excel: вірогідність заразитися вірусом від них набагато вища, ніж у звичайному Інтернеті.

Цього року Національна поліція України у співпраці х Європолом, Євроюстом та колегами з США та Бельгії затримали цілу групу кіберзлочинців, серед яких були і українці. Вони зламали більше 70 тисяч ПК та мереж і продавали до них доступ через електронний магазин у даркнеті (xDedic). При цьому ціна кожного зламаного серверу складала від $6000 до $10 000.У середньому хакери заробляли $1,2 млн на рік.

Результат пошуку зображень за запитом

Даркнет —це водночас цікава та небезпечна штука. Так, раніше для того, щоб стати злочинцем, треба було знайти когось, хто на практиці все покаже та розкаже (що, в принципі, не завжди було легким завданням). Тепер можна просто отримати доступ до даркнету і там знайти «однодумців», у яких можна спитати: «як краще грабувати квартиру?» А вони ще й можуть тебе пошеймити, вказуючи на помилки.

З іншого боку, значну частину того, що міститься у даркнеті, можна знайти і у звичайній мережі. Наприклад, кілька років тому громадська організація Internet Watch Foundation, яка займається пошуком сайтів, де викладається сексуальне насилля над дітьми, нарахувала 31 266 таких посилань. У той же час лише 51 з них (тобто 0,2%) були розташовані у даркнеті. Тому значна частина того, що ми собі думаємо про даркнет — швидше за все, дещо гіперболізований міф, огорнутий таємницями та конспіративними теоріями.

 

Подписывайтесь на нас в Facebook!

Написать комментарий

Такой e-mail уже зарегистрирован. Воспользуйтесь формой входа или введите другой.

Вы ввели некорректные логин или пароль

Извините, для комментирования необходимо войти.